Інструктаж з техніки безпеки на осінніх канікулах

1. Пам’ятайте і виконуйте правила переходу вулиць і доріг.

2. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг.

3. Дотримуйтесь правил посадки в трамвай, тролейбус, автобус.

4. На зупинці не стійте близько біля дороги.

5. Не беріть в руки вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих.

6. Не можна розпалювати вогнища і кидати в вогонь карбід, солярку, бензин тощо.

7. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих.

8. Не грайтесь біля залізничного полотна, не кладіть на рейки предмети, не кидайте нічого у вікна потягу.

9. Не ходіть по ярках і на будівельних майданчиках.

10. Обережно користуйтесь побутовими електричними приладами: телевізором, праскою, холодильником.

11. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте в квартиру незнайомих людей у відсутності дорослих.

12. Не грайтеся з бродячими собаками і кішками. Мийте руки після ігор перед обідом.

13. У вільний час грайтесь у дворі на дитячому майданчику.

14. Дотримуйтесь відповідних правил поведінки в громадських місцях.

15. Не використовуй піротехнічні засоби – це небезпечно!

16. Для прогулянки вдягайся зручно і тепло, щоб не застудитися.

ІНФОРМАЦІЙНА  КАРТКА

по виявленню передового педагогічного досвіду

1.Назва  закладу: Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

2. Автор досвіду: Вчитель географії  Леонова Катерина Іванівна

3. Стаж роботи : 26 років

4. Категорія : вища

5. Тема досвіду: « Групові форми роботи як один зі шляхів стимулювання

                                         креативних здібностей учнів на уроках географії»

Суть досвіду: Групові форми роботи передбачають організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями в групах. Група може складатисяз двох і більше учнів, бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, постійною чи мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати процес навчання, формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації , сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Вид досвіду: раціоналізаторський

Хто представляє досвід :

Директор Полтавської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

         Шульженко Ю.Б.                            

                                                            Директор школи  ____________ Ю.Б.Шульженко

АНОТАЦІЯ

Досвіду роботи вчителя географії  Полтавської загальноосвітньої школи

Леонової  Катерини Іванівни

Досвід роботи по провадженню групової діяльності на уроках географії засвідчив, що на початковому етапі краще працювати у сталих групах доти, доки у школярів сформуються певні навички конструктивного співробітництва (5-6 уроків). Для цього доцільно проводити обговорення результативності співпраці: аналізувати спільні успіхи і невдачі, коментувати власні досягнення і помилки, визначати шляхи поліпшення роботи кожного члена групи. Далі можна переформовувати групи (за бажанням учнів, за результатами жеребкування, за інтересами тощо). Тим часом діти переконуються, що на уроках географії відкриваються широкі перспективи для діяльності у творчих, пошукових, рольових, ситуативних, проблемних, дискусійних, експертних та інших групах. Старшокласники цінують демократичність такого навчання, можливість обмінюватись інформацією, ділитись емоціями, вільно спілкуватися на уроці, не боячись отримати зауваження вчителя. Практика довела, що навчання ефективне лише тоді, коли побудоване не на механічному запам'ятовуванні, а на активній розумовій діяльності. Саме на діалогічному уроці школярі навчаються осмислювати явища життя, давати їм оцінку, висловлювати особисту позицію щодо обговорюваної теми обмінюватися думками, разом з учителем та однокласниками розв'язувати проблеми і приймати рішення.

Досвід розрахований для використання викладачами географії навчально – виховних закладів.

РЕЦЕНЗІЯ

на досвід вчителя географії

Полтавської загальноосвітньої школи

                                                      Леонової  Катерини  Іванівни

Тема курсової роботи : « Групові форми роботи на уроках географії».

Теоретичною основою роботи є технології особистісно орієнтованого навчання: система малих груп ( технологія Амонашвілі),  технологія проектного навчання

( Д. Дьюї), технологія рівневої диференціації ( В. Фірсова).

Провідна ідея роботи полягає в розробці моделі розвитку інтелектуального потенціалу учнів.

Суть роботи: « Групові форми роботи на уроках географії» базується на застосуванні різних форм, методів, прийомів педагогічної діяльності, які сприяють розвитку пізнавальних процесів учнів, удосконалюють мислення, образну пам’ять, виробляють в учнів уміння практично застосувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами інформації, самостійно шукати, аналізувати і передавати їх, заохочують до самореалізації своїх здібностей, інтересів та життєвих планів.

Розвиток інтелектуальних здібностей вчитель продовжує в позакласній роботі, на заняттях гуртка.

Більшість учнів визначають поняття, наводять аналогії, доводять твердження, ставлять перед собою проблему, шукають способи її розв’язання, обґрунтовують отримані результати, вміють доказово мислити, висловлювати власну думку, учні активні в різних міжнародних та інтерактивних конкурсах, переможці районних олімпіад.

Директор Полтавської  загальноосвітньої школи             Ю.Б.Шульженко

                                                                    

Однією з головних умов для розвитку будь-якого суспільства є виховання творчої особистості. Проблема розвитку творчої особистості знайшла своє відображення і в національній Доктрині «Освіта XXI століття».

Люди поступово усвідомлюють, що запам'ятати всю інформацію, кількість якої постійно зростає, неможливо, та й не потрібно. Знання повинні поступатись способам діяльності і, в першу чергу, творчим. Іншими словами,  важливий не стільки об'єм знань, якими володіє людина, скільки вміння добувати необхідні знання і застосовувати їх у конкретних ситуаціях. Ускладнена шкільна програма та брак часу на засвоєння матеріалу вимагають від учнів не механічного запам'ятовування, репродуктивної діяльності на уроці, а вміння творчо підходити до навчальних завдань.

Та й, на жаль, розвиток творчого мислення дітей не завжди забезпечується в їхніх сім'ях, оскільки економічна та соціально-політична нестабільність у нашому суспільстві обмежує можливість батьків займатися дітьми. Тому це завдання в основному випадає на долю школи.

На сьогодні більш пріоритетними педагогічними технологіями є ті, в яких у центрі освітньої системи стоїть особистість дитини, комфортність умов розвитку, максимальна реалізація її природних потенціалів, тобто особистісно орієнтовані технології.

  Дитина — найбільша з усіх цінностей світу, її творча особистість, як той тендітний паросток, зможе розквітнути лише на благодатному ґрунті. Як створити умови, за яких кожна дитина змогла б розкрити свій талант, стати єдиною, неповторною, а головне — щасливою.

• використання різних форм, методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;
• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;
• здійснення стимулювання до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;

• здійснення підтримки учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи, аналізувати свою роботу та роботу інших учнів на уроці;
• створення на уроці педагогічних ситуацій, що дають змогу кожному учневі виявити ініціативу, самостійність у роботі та умови для природного самовираження.

                   Як бачимо, тут чільне місце посідає проблема вибору методів навчання. Сьогодні цей список я доповнила новою  групою інтерактивних методів. Основними формами інтерактивної роботи в моїй роботі є навчальна взаємодія учнів у парах  і групах, де учні опрацьовують навчальний матеріал і набувають вміння міжособистісного спілкування. Результатами використання цих методів є більш високий рівень мотивації та значні навчальні досягнення, посилення позитивного ставлення до процесу навчання.

яскравий приклад ефективного поєднання психології та педагогіки. Мені відомі такі групові форми навчальної роботи, як гуманно-особистісна технологія Ш. Амонашвілі (система малих груп), технологія проблемного навчання Д. Дьюї (групова робота над проблемою), технологія рівневої диференціації навчання, на основі обов'язкових результатів В. Фірсова, робота малими групами, А. Ривіна та В. Дьяченка, технологія розвивального навчання А. Занкова, Д. Ельконіна, В. Давидова.

       Групові технології — технології, які застосовувалися з часів Середньовіччя. Ідеї взаємного навчання закладено ще в Белл-Ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена й апробована О. Рівином , В. Дяченко .

Ця технологія передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) в групах. Група може складатися з двох і більше учнів, бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, постійною чи мобільною.

Я зрозуміла, що групові форми навчання дають змогу диференціювати й індивідуалізувати процес навчання, формують внутрішню мотивацію до активного

сприйняття, засвоєння та передачі інформації, сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність.  Під час роботи учнів в  групах я зробила висновки, що саме ця форма роботи  дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

До основних переваг форм групової роботи належать наступні:

1. В учня з типом психологічної організації групова робота знімає стрес «один біля дошки —один-проти всіх», який іноді на все життя знижує можливості особистості виявити свої таланти та переваги. Працюючи в групі, кожна дитина вивчає потрібний матеріал у своєму малому колективі, висловлює думку, запитує, відстоює свій погляд. Тому навчальний матеріал набагато краще засвоюється учнем.
2. У груповій роботі чітко спрацьовує принцип «кожен бере участь». Однією з найпривабливіших сторін групової роботи є її результативність. Кожен учень в результаті групової роботи отримує оцінку, до неї може  заробити додаткові бали або ще одну оцінку.

3. Робота в групі розвиває моральні якості учня, виховуючи відповідальність не тільки за свою роботу, а й за роботу всієї групи.
4. Групова робота — чудовий «заощаджувач часу», це стосується не тільки накопичених оцінок. Можна опрацьовувати цілий блок матеріалу, зануритись у нього, удосконалити самостійну роботу з підручником. Виховується самостійність, зникає невпевненість у своїх можливостях та острах нового, які іноді непокоять учня.
5. Групову роботу найчастіше використовую для перевірки вивченого, вивчення нового матеріалу та розв'язання проблемних завдань.
6. Групова робота може бути ще й «вихователем» учнів, повністю відповідаючи сучасним потребам навчання та розвитку особистості дитини.

Цікаво проводжу групові роботи  на місцевості, досліджуючи елементи ПТК, метеорологічні показники тощо. У такій роботі я користуюся тими ж засадами, що і й при груповій роботі для розв'язання проблемних завдань. Сподіваюсь, що кожен учитель залучить до свого  арсеналу методику проведення групової форми роботи і буде використовувати їх, щоб працювати з легкістю, натхненням і задоволенням.

Чим же привабили мене групові форми роботи?

Насамперед тим, що вони дають змогу відійти від класичної класно-урочної системи. Для виховання творчої особистості, яка критично мислить, здатна на вільний обмін думками, класно-урочної системи виявилося замало.

Наприклад, у малій групі учні мають більше можливостей розмовляти, слухати, мати зворотній зв'язок. Роботу в групах я використовую під і час виконання практичних завдань,  пошуку інформації, підготовки дебатів і презентації тощо. У своїй практиці використовую такі методи групового навчання:

1. Експертні групи (по чотири учні)

Кожному члену групи даю  для  виконання різні частини завдання. Учні з першої групи збираються разом, обмінюються думками щодо  виконання поставленого завдання.

Виконавши завдання, повертаються в первісні групи, щоб поділитися результатами в експертних групах, повідомляючи те, чого вони навчилися в експертних групах.

2. Імітаційні та ділові  ігри

Навчальна ігрова діяльність на уроках — один із методів активізації самостійної пізнавальної діяльності школяра. Гра для дітей — це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. В. О. Сухомлинський гру називав животрепетним джерелом мислення.

Підбираючи ігри,  поєдную  два елементи - пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми,  чітко планую діяльність учнів, спрямовую їх на досягнення мети.

Ігрові вправи додають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям у навчальному плані, ті явища та факти, які можуть бути збережені пам'яттю як найбільш життєво важливі й цікаві в плані пізнання. Як правило це кросворди, ребуси, вікторини.

У своїй роботі я навчаю учнів складати їх самостійно, що змушує учня не тільки працювати зі змістом підручника, а й спонукає до роботи з енциклопедіями, довідниками, розвиває його ерудицію. Тут пізнавальна діяльність учня переходить уже на вищий рівень.

Грою я  розвиває вміння учня зосереджуватися, думати самостійно, розвиваю увагу, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться орієнтуватися в незвичайних ситуаціях, поповнюють знання, розвивають фантазію.

3. Рольові ігри

Курс «Економічна і соціальна географія України» дає мені  великі можливості для проведення рольових ігор. Вони ідеально відповідають ситуації, коли учням потрібно освоїти нові соціальні ролі, краще усвідомити власну і зрозуміти позицію інших людей. Рольові ігри  використовую під час тренінгу соціальних навичок не лише тому, що вони підвищують комунікативні навички, але й тому, що в сценарій можна включити безпосередню інформацію про те, як діяти в різних ситуаціях.

У процесі підготовки та проведення гри засвоюється не фрагмент цілісної життєдіяльності (знання й уміння), а власне цілісність, що передбачає принаймні імітаційно-ігрове відтворення життєвих ролей і ситуацій; при цьому стирається принципова грань між змістовним і процесуальним аспектами навчання: процес — діалог, пошук, гра — стає джерелом особистого досвіду. Характерними рисами діяльності старшокласника в рольовій грі є самостійне визначення мети та її досягнення під контролем особистої свідомості й волі, реалізація функції співавтора навчального процесу, подолання перешкод і відчуття радості власного відкриття, власних досягнень. Існує безліч видів класифікації ігор, наприклад, за характером відтворення дійсності, технологією створення, цілями, характером ролей учасників, ступенем імпровізації, кількістю учасників. Душина І. В. і Понурова Г. О. поділяють ігри на природні та штучні. Штучні вони, у свою чергу, поділяють на імітаційні та не імітаційні. В основу такого поділу покладено технологію створення ігор. «Якщо під час гри моделюється певний досліджуваний процес або імітується якась реальність, то такі ігри належать до підгрупи «імітаційних» ігор. Ця класифікація базується, як правило, на двох ознаках: наявності моделі процесу (діяльності), наявності ролей». При цьому до підгрупи імітаційних ігор включено такі види ігор: розігрування ролей, ігрове проектування, ділові ігри, аналіз конкретних ситуацій.

Термін «рольові ігри» застосовую в тих випадках, коли йдеться про форму навчальної діяльності, яка передбачає виконання учнями ролей, відповідних специфічним реальним функціям особистості, спрямованим на імітацію практичної діяльності, що допомагає опанувати знаннями, вміннями й діями, необхідними для

здійснення власної діяльності щодо соціуму в сьогоденні і майбутньому. Істотна особливість такої гри — поєднання відомих і незнайомих, можна сказати, несподіваних для учня фактів і подій, що стають умовою розвитку школярів.  Навчання учасників рольової гри відбувається в процесі спільної навчальної діяльності, спрямованої на досягнення загальної мети, але при цьому кожен школяр розв'язує свою задачу відповідно до своєї ролі (функції), спрямованої на вироблення послідовності рішень у штучно створених умовах.

• дозволяє скоротити розрив між навчанням і реальними життєвими проблемами, висвітлюючи проблему одночасно як навчальний матеріал, предмет загальних дебатів і приватну справу тієї чи іншої  людини;
• учні можуть зрозуміти проблемну ситуацію та відпрацювати типові способи поведінки, що можуть реально знадобитися;
• учні мають можливість познайомитися зі структурою та діяльністю соціальних систем та інститутів, що моделюються;
• розвиває навички прийняття рішень, аналізу ситуацій, планування дій на тривалу перспективу;
• дає можливість актуалізувати й розвивати різні функції вольової саморегуляції з метою досягнення цілей, критичної (щодо пропонованих іззовні цінностям і нормам), рефлексивної, смислотворчої, орієнтувальної (побудова особистої картини світу — системи сенсів);
• учні отримують досвід спільної діяльності, колективного розв'язання задачі;
• має сильний емоційний вплив на школярів, дає можливість одержати емоційний заряд, емоційну підтримку одне від одного;
• допомагає учневі висловити свої почуття під час обговорення важливих для нього питань і проблем, дає можливість перейнятися почуттями «зіграних» ним людей, зрозуміти їхню мотивацію;
• дає можливість вправлятися в різних типах поведінки;
• навчає школярів контролювати свої емоції.

Рольова гра безпечна під час роботи з принципами й почуттями старшокласників, тому що обговорюється не особиста поведінка учня, а поведінка персонажа чи учня, який виконує роль. Якою тонкою не була б грань між учнем та його роллю, я завжди можу сказати, що всі дії у рольовій грі диктуються змістом гри та її «персонажами», тому старшокласники можуть не боятися виглядати смішними чи нерозумними, тому що не будуть піддані критиці за свої погляди. Немаловажним є й те, що ця форма

навчальної діяльності дає можливість жваво і безпосередньо продемонструвати академічний, описовий матеріал.

Головною метою рольової гри (ділової гри, гри-практикуму) є поглиблення і розширення теоретичних знань з певної теми, їхнє застосування в різних навчальних ситуаціях. Учні також удосконалюють навички групової роботи і вміння працювати з різними джерелами географічної інформації. Рольові ігри найкраще запроваджувати у 7-10 класах. Для організації роботи клас поділяю на 2-4 групи (відділи, бригади, експедиції, лабораторії тощо). Кожна з груп отримує певні проблемні завдання, для реалізації яких потрібно обрати старшого (завідуючого, бригадира), за допомогою якого правильно здійснити розподіл між членами групи функцій для швидкого і якісного виконання комплексних завдань. Результатом роботи можуть бути: заповнена таблиця, опорна схема, складений маршрут, картосхема тощо. Після цього учні мають захистити власну розробку, проект, схему перед класом. Даний етап рольової гри  сплановую з елементами конференції, в ході якої індивідуально оцінюється особистий внесок кожного представника групи.

Головною дидактичною метою рольової гри є повторення і закріплення одержаних знань з теми, їхнє застосування при вивченні конкретної невеликої території. Школярі також вдосконалюють вміння працювати з різними джерелами географічної інформації.

Рольова гра проводжу на двох уроках. Перший урок є «дослідженням» територій, за якими «подорожують» експедиції. Другий — урок-конференція, на якому заслуховуються звіти бригад і проводиться обговорення результатів роботи.

Я вважаю, що саме  нестандартні форми навчання найбільше розвивають і формують творчі здібності школярів, їхню здатність до самостійної роботи, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи , що є дуже важливим, збуджують її до поглибленого вивчення географії, розуміння її сучасних проблем і його вирішення.

На уроках географ та економіки найчастіше використовую такі види рольових ігор:

• Гра-дослідження, що базується на діях «персонажів», які здійснюють наукове дослідження, експеримент, пишуть наукову доповідь, фрагмент книги, газетну

    статтю з тієї чи іншої проблеми.

• Гра-інсценування якої-небудь історії, подій, що описані в літературі або реально відбувалися.
• Гра-засідання, що може бути пов'язана з перипетіями з'ясування якогось питання компетентною комісією, скажімо, про використання території як місця масового туризму або створення національного парку; комісії, яка повинна в сучасних умовах розв'язувати питання про будівництво об'єкта чи виробництво товару.
• Гра за вигаданим сценарієм (планом), що виходить за межі дійсної чи описаної у літературі історії, життєвої ситуації.

Дії замість іншого являють собою прагнення зрозуміти дії іншої людини (наприклад, підприємця, еколога, економіста, директора заповідника) через прийняття у грі його принципів (звичних способів дій і мислення) і поставити себе в умови його діяльності. Як правило, для такої гри вигадується ім'я, факти біографії, професія, соціальний стан «героя».

Рольові ігри  проводжу на етапі узагальнення знань, коли велика увага приділяється питанням практичного використання набутих знань, а також під час вивчення питань прикладного характеру, наприклад принципів розміщення підприємств різних галузей.

Цілі, які я ставлю у ході підготовки та проведення гри, можна сформулювати таким чином:

• створити умови для усвідомлення школярами проблемної ситуації;
• актуалізація їх внутрішніх ресурсів і розуміння особистих сенсів у ній;
• розвивати вміння стати джерелом ігрового початку;
• допомогти знайти можливі шляхи розв'язання проблеми;
• скласти схему дій під час  розв'язання реальної проблемної ситуації;
• забезпечити учнів способами подібної внутрішньої роботи в подальшому.

Учні, що беруть участь у рольовій грі, можуть виступати в таких ролях: актори, глядачі, експерти. Актори в процесі гри відтворюють образ створеного в їхній свідомості персонажа, здійснюють свідомі й цілеспрямовані ігрові дії відповідно до

мети і правил гри, її сюжетної лінії та змісту ролі. Експерти аналізують процес гри, її результативність - порівнюють модельовану ситуацію з реальною, оцінюють створювані під час гри образи — зміст ролі, її переконливість, вірогідність, а також артистичні здібності виконавців.

Глядачі осмислюють завдання гри та її сюжетну лінію, «вживаються» в ігровий контекст, висловлюють своє ставлення до того, що відбувається, за допомогою невербальних засобів (міміка, жести), співвідносять  побачені образи з власною системою цінностей, ставлять себе на місце акторів, виконують завдання — вони повинні сформулювати власну позицію щодо розглянутої проблеми та шляхів її розв'язання, ходу гри та створюваних образів.

Методично правильно організована рольова гра вимагає витрат часу для підготовки, максимальної активності учнів, творчого пошуку вчителя і школярів.

Власне підготовка до виконання ролей починається після того, як сформульовано й усвідомлено ідею або зміст ситуації, що вимагає засвоєння через програвання її групою учасників. Розроблення цієї ідеї (ситуації) до ступеня структурованості й наповнення конкретним змістом відбувається на першому етапі.

• Перший етап - підготовчий, проходить до проведення власне ігрового заняття. Змістовно-технічна підготовка до рольової гри містить: формулюю цілі гри; підбираю матеріал, на основі якого програватиметься ситуація; розподіляю ролі учасників; забезпечую реквізитом, обладнанням і довідковим матеріалом; обговорюємо загальний задум і стратегії гри; підготовлюємо роздавальний матеріал (план або опис рольової гри та окремих ролей, методичні рекомендації для учасника гри); проводжу інструктаж учасників; попередньо обговорюємо результати гри; вибір часу і місця, найбільш зручного для рольової гри.

Приклад роздавальних матеріалів: посадові обов'язки «фахівців», що беруть участь у рольовій грі з розміщення металургійного підприємства та виробництва чорних металів.

Директор заводу разом із групою провідних спеціалістів ухвалює рішення про форму та спеціалізацію підприємства (наприклад, для металургійного підприємства

— комбінат чи завод, повний цикл виробництва чи його окремі стадії, доменне виробництво чи переробна металургія, виробництво чавуну, сталі, прокату

чи труб). Обґрунтовує економіко-географічне положення виробництва: розташування стосовно джерел сировини (залізна руда, марганцева руда, коксівне вугілля) та інших необхідних ресурсів (флюси, вогнетриви, вода), транспортних шляхів, насамперед залізниць; шукає можливості кооперування з іншими підприємствами й виробництвами; здійснює загальне керівництво групою з розробки проекту.

Головний технолог обґрунтовує технологічну схему виробництва відповідно до наукових принципів виробництва та уявлень про технологічні процеси; оцінює забезпеченість необхідною сировиною, стежить за якістю виробленої продукції.

Головний інженер складає список необхідного обладнання, забезпечує його доставку (складає схему розташування підприємств, що виробляють обладнання для металургійного виробництва), пропонує інженерні рішення для підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва.

Головний економіст оцінює потребу країни й регіону у виробленій продукції, а також експортні можливості підприємства; обґрунтовує доцільність виробництва того чи іншого виду продукції та його обсягів; дає попередні розрахунки витрат і очікуваного прибутку.

Начальник відділу маркетингу вивчає ринок металу, роботу конкурентів, налагоджує зв'язки з машинобудівними підприємствами та іншими великими споживачами сталі, прокату і труб; готує пропозиції, спрямовані на просування продукції підприємства як усередині країни, так і за кордоном.

Керівник заводської лабораторії обґрунтовує оптимальні умови переробки сировини для виробництва чорних металів у виробничих умовах.

Керівник лабораторії охорони природи вивчає склад викидів, що утворюються в процесі виробництва чорних металів, способи запобігання їхньому шкідливому впливу на навколишнє середовище — атмосферу, поверхневі й підземні води, ґрунт, рослини, тварин і людину; пропонує природоохоронні технології й окремі заходи, спрямовані на зменшення впливу на навколишнє середовище.

Начальник відділу кадрів складає перелік професій, необхідних для цього виробництва; вивчає професійний склад трудових ресурсів, характерних для цієї

місцевості; складає список навчальних закладів, де готують фахівців, необхідних підприємству; здійснює підбір кадрів.

Начальник відділу техніки безпеки розробляє інструкцію з техніки безпеки для працівників цього виробництва, вивчає умови роботи на підприємстві. Вказує на можливість аварійних ситуацій і заходи щодо їх запобігання.

Під час розподілу ролей  враховую  ігрові інтереси, здібності й бажання школярів. На підготовчому етапі учасникам гри слід чітко уявляти собі головну проблему, що розглядається в грі, співвідносити її з поставленою метою.

• Другий етап — ігровий, його починаю вступним інструктажем. Саме на цьому етапі школярі захоплюються грою, створюється певний настрій. Я ще раз роз'яснюю учасникам особливості гри, її можливості та комплексний характер, порядок проведення й обговорення, знайомлюся з учасниками. Особливу увага приділяю формулюванню пізнавальних і розвиваючих цілей, а також критеріям оцінювання результатів рольової гри.

Далі відбувається розгортання сюжету гри. У цей період школярі ніби «проживають» ситуацію в її ігровому втіленні, діючи за визначеними ігровими правилами. Я , як вчитель, бере участь у грі відповідно до обраної ролі та за необхідності здійснює такі дії: коригую виступи учасників, залучаю до гри малоактивних старшокласників, стисло резюмую діяльність учнів під час гри, заохочую репліками та власною реакцією учнів, які найбільш вдало виконують свої ролі, звертаю увагу на завдання глядачів і роботу експертів.

Ігровий етап характеризується емоційним залученням в ігрову дію всіх учнів класу. Для створення атмосфери підтримки, що сприяє розкриттю учнів під час

рольової ситуації, використовую деякі  важливі моменти: підтримую позитивний емоційний фон, виключаю осуд і критику, намагаюся не стримувати ініціативи старшокласників.

• Третій етап — обговорення й оцінювання результатів гри. Я організовую обговорення результатів роботи за трьома напрямами:
• перший -— результати гри, шляхи розв'язання проблеми, досягнення пізнавальних і розвиваючих цілей; другий — емоційні враження, отримані під час рольової гри, асоціації, спогади,
• міркування про свої почуття; третій — можливість виникнення подібних ситуацій у реальному житті та дії старшокласників з урахуванням отриманого досвіду. У тих випадках, коли в грі було передбачено ролі експертів, основний час третього етапу надається для їхніх виступів. Експерти, за участі глядачів, оцінюють результативність ігрових дій учнів, обговорюють поведінку й позицію «персонажів», діяльність ведучого, захопливість і цікавість гри загалом, відзначають найбільш і найменш вдалі моменти, у тому числі виступи й репліки, роблять висновок про досягнення цілей гри.

Завершується заняття оцінюванням і самооцінюванням ігрової діяльності його учасників. Я підбиваю підсумки рольової гри, роздаю картки для аналізу або самоаналізу рольової гри й участі в ній школярів, оцінюю виконання ролей учасниками гри.

Зразок картки для самоаналізу участі школяра в рольовій грі

П.І.П. Учасника гри	Участь у підготовці до проведення рольової гри	Точність і правильність виконання завдань	Уміння аналізувати ситуацію, приймати правильні рішення	Уміння доказово відстоювати свою позицію	Виконання правил гри	Загальна оцінка участі в рольовій грі

4. Дискусії — один із засобів групової роботи

Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариський суперечці встановити істину,  дійти спільної думки. Дискусія передбачає організований обмін

думками й поглядами учасників групи  з приводу певної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди, переконання, виробляє

вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Звичайно, на уроці можуть виникнути труднощі, які я  маю взяти до уваги. Важливо, щоб склад групи змінювався. Необхідно навчити дітей цінувати час: оголошую, скільки хвилин їм надається для виконання завдання. Важливо, щоб від групи міг виступити не лише найактивніший або найбільш обізнаний учень.

Таким чином, ці форми роботи дають мені можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагають ставити свої запитання та формувати власну думку.

5.  Географічна вікторина

Існує багато різних підходів і методик організації і проведення навчальних вікторин, але можна виділити такі їхні загальні риси:

• це - своєрідна гра, яка складається з певної кількості конкурсних завдань (турів, етапів), більшість із яких проходить за схемою: запитання — відповідь;

• при організації  вікторини     поділяю учнівський  колектив  класу  на  кілька приблизно   рівноцінних   за   підготовкою груп (команд);
• дидактичною       метою       вікторини       є  повторення (за допомогою гри) матеріалу з    певної   теми   або   розділу,    використовуючи   проблемні   ситуації,    розвиваю  творчі      здібності     учнів,       їхньої  здатності   до   групової   та   самостійної роботи,  а також    формую  культуру спілкування,     вміння     аргументовано доводити власну думку, сперечатись;

• географічні вікторини завжди підвищують інтерес до предмета,  адже людина за своєю природою має риси гравця.

6. Уроки – конференції

Географічна конференція покликана вдосконалювати навички самостійної роботи школяра,   а   саме   —   опрацювання   різноманітних джерел географічної інформації (енциклопедій, довідників, хрестоматій, різнопланових періодичних  

видань)   і   грамотного   оформлення рефератів. Ця форма навчання також формує вміння  виступати  перед  аудиторією,   відповідати на запитання, аргументовано відстоювати власну    позицію.     Конференцію   проводжу з 7-го по   10-й клас включно.

Теми (обов'язково проблемні і цікаві) для виступів на конференції повідомляю і розподіляю заздалегідь. Для чіткої роботи конференції затверджую  регламент (5-7 хвилин на доповідь, 2—3 хвилини на обговорення). Після кожного виступу відкриваю обговорення: учні задають запитання з теми, що висвітлюється, та рецензують доповідь. Для стимулювання участі у такому виді діяльності,  заохочую найактивніших рецензентів та опонентів оцінками. Для того, щоб всі присутні в класі уважно слухали доповіді й активно працювали під час конференції, учням рекомендую з кожного проблемного питання мати в зошиті стислу інформацію у вигляді конспекту або узагальнюючої таблиці.

7. Диспути

Однією з найскладніших форм навчання є диспут, який вимагає відповідних умов для його проведення: добре підготовлених учнів «сильного» класу, і певної вікової категорії школярів (краще починати з 8-го класу). Диспут є особливо корисним тим, що активізує розумову діяльність учнів, їхнє уміння висловлювати власні ідеї і міркування. Правильно організований диспут формує культуру спілкування, вміння вислуховувати і поважати думки опонентів, аргументовано переконувати їх. Слово «диспут» у перекладі з латинської означає міркування.

Диспут є різновидом дискусії -- обговорення спірних питань і проблем у пресі або на зборах для виявлення істини. Диспути проводжу тільки привселюдно. На ньому пропоную висловлюватись всім бажаючим, щоб під час обговорення

виявити найбільш вдалі думки і оригінальні судження. Навчальні дискусії є словесним взаємообміном між учнями (окремими групами), у процесі якого надається можливість обмінюватись ідеями, враженнями або думками з проблемних питань.

Для проведення навчального диспуту клас поділяю на групи: від двох до п'яти залежно від кількості учнів та характеру проблемних питань, винесених на обговорення. Диспут буде більш предметним, якщо школярам заздалегідь повідомити перелік питань, щоб вони мали змогу переглянути відповідну літературу і підготувати повідомлення.

8. Проекти

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у 20-ті роки минулого сторіччя в США. Його називали також методом проблем і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії й освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюі та його учнем В. Кілпатріком. Дж. Дьюі пропонував будувати навчання на активній основі через діяльність учня відповідно до його особистого інтересу в цьому навчанні.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького в 1905 р. Під його керівництвом була організована група співробітників-однодумців які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання. У Великій Британії, США, Бельгії, Фінляндії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї Дж, Дьюі знайшли широкий відгук і втілення. Раціональне поєднання теоретичних знань та їх практичне використання в проектній технології можна сформулювати тезисом: «я знаю, навіщо мені потрібно, де і як я зможу використати все те, що я знаю».

Ураховуючи широке розповсюдження на практиці проектної технології навчання, варто окреслити основні поняття, ознаки даної технології.

Слово «проект» запозичено з латинської й походить від слова «рго-есшз», яке буквально означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект — це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Проект — сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного/ практичного продукту.

Часто ототожнюють два різних види діяльності - проектування й дослідження. Дослідження виявляє те, що вже існує, проектна діяльність створює новий продукт. Тобто проектування передбачає планування, аналіз, пошук, реалізацію, результат (замислив —> спроектував —> здійснив). Під час дослідження обираю явище (природне), яке викликало питання. Описується дане явище за допомогою цифр, графіків, схем, будується модель явища.

Типи  проектів, які я пропоную використовувати на уроках географії:

• дослідницькі (наприклад, «Сучасні географічні дослідження»,— виконуючи який, учні всебічно розглядають дослідження Світового океану, космосу, виділяють особистий внесок у ці дослідження українців; або «Особливості культури й побуту населення рідного краю»,— де учні досліджують одяг, пісні, посуд, та ін. аспекти побуту населення рідного краю);
• творчі («Жива й мертва вода» — міжпредметний проект, у якому учні
  досліджують унікальні властивості води з точки зору всіх природничих
  наук: хімії, фізики, біології, географії; розглядають, як у народних
  казках описані ці властивості води, тощо);
• рольові, пригодницькі (наприклад, «Подорож Лондоном/Токіо/Ри-
  мом», де учні готують і розігрують екскурсію головними об'єктами
  міста, виконуючи ролі екскурсовода, екскурсантів, журналістів, фото
  кореспондентів та ін.);
• прикладні (наприклад, «Маршрут вихідного дня»);
• телекомунікаційні.

На практиці часто використовую змішані види проектів: дослідницько-прикладні,   творчо-рольові та ін.

Ураховуючи, що телекомунікація — передача інформації на відстані електронними засобами, починаючи з 80-х років XX ст. широкого застосування набули телекомунікаційні навчальні проекти. Тобто проекти, в яких брали участь

учителі й учні з різних країн світу за допомогою сучасних інформаційних технологій. Особливості телекомунікаційних проектів: ці проекти міжпредметні, достатньо тривалі в часі; значна інтеграція знань; залучення засобів комп'ютерних технологій; значущість, актуальність теми проекту для учасників із різних країн світу.

Основні вимоги до використання методу проектів

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає дослідницького пошуку для її розв'язування (наприклад, дослідження демографічної проблеми в різних регіонах світу; створення серії репортажів із різних кінців земної кулі з однакової проблеми; проблема ресурсозабезпеченості різних країн світу).
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про

     демографічний стан даного регіону, про чинники, які впливають на

     цей стан, про тенденції, які простежуються в розвитку даної проблеми;

спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу в різних місцевостях; план заходів; рекомендації про впровадження та використання педагогічних програмних продуктів та ін.).

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Визначення кінцевих цілей спільних/індивідуальних проектів.
5. Визначення базових знань із різних областей, необхідних для роботи над проектом.
6. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).
7. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які випливають із проблем висунення гіпотези їх розв'язування, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корегування, висновки (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого стола», статистичних методів, творчих звітів, перегляду та ін.).

8. Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб (відеофільм, щоденник мандрівника, комп'ютерна газета, презентація, веб-сторінка тощо).

З урахуванням вищезазначеного використання методу проектів дозволяє:

• Формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найбільш цікаві й практично значущі теми для проектів.
• Учням — оволодіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висування гіпотез та методів їх вирішення тощо).
• Учителю — надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.
• Учням — набути комунікативної компетентності (вміння організовувати й вести дискусії, вислухувати інші точки зору, генерувати ідеї та ін.).
• Учням і вчителю — більш досконало оволодіти інформаційно-комунікаційними технологіями.

Досвід роботи по провадженню групової діяльності на уроках географії засвідчив : на початковому етапі краще працювати у сталих групах доти, доки у школярів сформуються певні навички конструктивного співробітництва (5-6 уроків). Для цього доцільно проводити обговорення результативності співпраці: аналізувати спільні успіхи і невдачі, коментувати власні досягнення і помилки, визначати шляхи поліпшення роботи кожного члена групи. Далі можна переформовувати групи (за бажанням учнів, за результатами жеребкування, за інтересами тощо). Тим часом діти переконуються, що на уроках географії відкриваються широкі перспективи для діяльності у творчих, пошукових, рольових, ситуативних, проблемних, дискусійних, експертних та інших групах. Старшокласники цінують демократичність такого навчання, можливість обмінюватись інформацією, ділитись емоціями, вільно спілкуватися на уроці, не боячись отримати зауваження вчителя. Практика довела, що навчання ефективне лише тоді, коли побудоване не на механічному запам'ятовуванні, а на активній розумовій діяльності. Саме на діалогічному уроці школярі навчаються осмислювати явища життя, давати їм оцінку, висловлювати особисту позицію щодо обговорюваної теми обмінюватися думками, разом з учителем та однокласниками розв'язувати проблеми і приймати рішення. Не можна штучно зробити учня суб'єктом навчання, потрібно створити таку навчальну ситуацію, де він почуватиметься комфортно, з інтересом сприйматиме інформацію, прагнутиме знайти відповідь, буде зацікавлений у результатах своєї діяльності. Цe уможливлює групова робота, коли учні, стають суб'єктом процесу пізнання, що відбувається в атмосфері взаємодопомоги й підтримки. Застосування групових форм роботи на уроках географії  мало позитивний вплив на результативність навчання. Кількість учнів, які мали середній рівень навчальних досягнень до 28%, в той час, як кількість учнів, які мають достатній і високий рівень навчальних досягнень зросла до 50%. Результати впровадження групових форм роботи на уроках географії дають підстави стверджувати, що групове навчання є одним із засобів інноваційного вдосконалення освітнього процесу, здатного оптимально забезпечити формування комунікативних компетенцій школярів.

Для організації роботи клас слід поділити на кілька бригад (в залежності від глибини вивчення території від двох до чотирьох). У кожній бригаді учні самостійно або за допомогою вчителя обирають начальника експедиції і розподіляють обов'язки між її учасниками. До складу «спеціалістів» кожної з робочих груп можуть входити: спеціаліст з орографії, геолог, геоморфолог, спеціаліст з історичної геології, економіст (спеціаліст із вивчення мінеральних ресурсів), еколог. Деяких спеціалістів може бути декілька.

Вчитель заздалегідь готує інструктивні картки-завдання для кожного «спеціаліста» робочої групи. Користуючись ними, учні досліджують територію за маршрутом своєї експедиції. Маршрути можуть бути такими: 1. Вінниця-Суми; 2. Луганськ-Донецьк—Мелітополь; 3. Кременчук-Кривий Ріг-Джанкой; 4. Чорнобиль-  Рівне- Луцьк- Івано-Франківськ.

Роль вчителя зводиться до консультанта. Керують роботою начальники експедицій.

Іструктивні картки начальнику експедиції

1. Визначте ,   якими   областями   проходить ваша   експедиція.    Коли   вони   увійшли   до складу України? Які великі міста ви перетинаєте на своєму шляху? Який рівень освоєння території, що вивчається? Обчисли за картою загальну довжину маршруту експедиції ?.

2. Ознайомте   присутніх   на   конференції   зі складом  бригади  та  обов'язками  кожного  із спеціалістів. Які труднощі в роботі експедиції виникали на маршруті? Хто відзначився особливо ретельною роботою?

Спеціалісту з орографії.

1. Згадайте,   які   задачі   має   орографія    які   форми   рельєфу   перетинає   ваша   експедиція ?.

2. Визначте за картою середні висоти та найвищі позначки кожної з великих форм рельєфу, що ви досліджували. Покажіть їх на карті.

3. Порівняй форми рельєфу на шляху вашої бригади. Чим пояснити відмінності в рельєфі на різних ділянках вашого маршруту?
4. Які   великі   річки,   водосховища,   інші водойми ви зустрічали під час експедиції? Як впливає на їхній характер рельєф місцевості?

Геологу.

1. Через   які  тектонічні   структури   проліг ваш маршрут? Що собою являють за будовою ці тектонічні структури? Коли вони виникли? Яке господарське значення мають знання про них?
2. Які гірські породи складають поверхню території,   що   досліджується?   Знайдіть   їх у колекції.  Як  вони  утворилися?  Чи  поширений лес на даній території?
3. На  якій   глибині   залягає   кристалічний фундамент   платформи?   Чи   доцільно   вести розробку в даному районі корисних копалин, що пов'язані з кристалічним фундаментом?
4. Чи спостерігаються сейсмічні явища на території, що вивчається? Поясніть, чому ви так гадаєте.

Геоморфологу.

1. Які   ваші   обов'язки,   як   геоморфолога, в експедиції?
2. Які   великі   форми   рельєфу   перетинає ваша   експедиція?    Які   чинники    рельєфотворення взяли участь у їхньому формуванні?
3. Встановіть   взаємозв'язок    тектонічних структур   з   формами   рельєфу   на   маршруті експедиції.

4. Які сучасні зовнішні процеси впливають на формування мезоформ та мікроформ рельєфу на даній території? Які форми рельєфу, що утворені зовнішніми силами Землі, ви помітили під час експедиції?

Спеціалісту з історичної геології

1. Чим займається історична геологія? Яке  значення має відтворення геологічного минулого території ?

2. Відтворіть   геологічну   історію   району дослідження.  Використовуйте для цього тектонічну карту та ОІС з теми.

3. Чи було четвертинне зледеніння на території, що вивчається? Який вплив воно мало на формування сучасного рельєфу?

Екологу.

1. Яке   значення   у   господарстві   мають знання про рельєф? Як людина змінює рельєф місцевості, що ви досліджуєте?

2. Яким способом (шахтним чи відкритим) видобувають корисні копалини в даному районі? Якщо вибрати між кар'єрами та шахтами в   даній   місцевості,   що  ти  , як   еколог   порекомендуєш і чому?
3. Які форми мікрорельєфу,  що  утворені  людиною,   в  районі   експедиції   можна   спостерігати?   Як   вони   впливають   на   стан   навколишнього середовища?

Економісту.

1. Які родовища корисних копалин є на шляху вашої експедиції? Як давно вони відомі людям і розробляються?
2. Від чого залежить собівартість видобутку корисних копалин в районі, що вами досліджується ? Шахтний чи відкритий видобуток сировини переважає тут і чому? Які умови видобутку і якість сировини?
3. Якою є забезпеченість району дослідження паливними, рудними та нерудними мінеральними ресурсами? Чи на довго вистачить місцевої сировини?

Мета: коротко висвітлити екологічні проблеми, які виникли в галузі використання водних ресурсів, повітряного середовища, рослинного і тваринного світу, вплив різних видів енергетики на навколишнє середовище і можливі шляхи виходу із екологічної кризи, яка склалася; розвивати мислення; виховувати шанобливе ставлення до природи.

Обладнання: альбоми з фотокартками природи, художні тексти, глобус.

На нашу конференцію запрошені: вчені - екологи, які працюють над цією проблемою, «експерти по охороні повітряного середовища».

1. Слово надається «екологу».

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим

зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів, проблеми стосунків між природою та суспільством подалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе, шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повсюдне повне виснаження ґрунтів у аграрних районах, такі екологічні катастрофи, як вибух на ЧАЕС, пожежа нафтових свердловин у Перській затоці, свідчать, що забруднення довкілля нині не має меж. Вчені дійшли, що вже в наступному столітті наша Земля може обернутися на безлюдну пустелю, а ресурсів біосфери вистачить усього на кілька десятиліть.

В Україні загинули сотні малих річок, деградують Чорне та Азовське моря, спотворений забрудненими водосховищами Дніпро, винищена значна частина лісів Карпат, еродована більш як половина хлібної ниви,задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста і обласні центри.

2. Надаємо слово експертам по охороні повітряного середовища.

Повітряна оболонка Землі — атмосфера — е однією з найголовніших умов життя.

Без їжі людина може жити місяць, без води — тиждень, без повітря не може прожити двох хвилин. Проте атмосферне повітря можна вважати невичерпним природним ресурсом лише умовно, адже людині для життя необхідно повітря певної якості. А під впливом антропогенного фактора його хімічний склад і фізичні властивості дедалі погіршуються, на Землі вже практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою первісну чистоту та якість.

Основні складові частини атмосфери — азот, кисень, вуглекислий газ — відіграють дуже велику роль в біосфері. За мільйони років існування біосфери склалися певні кругообіги цих газів.

Кисень — активний окислювач, що бере участь у хімічних реакціях у біосфері, гідросфері та літосфері. Основне джерело кисню — це фотосинтез зелених рослин. Вчені твердять, що за рахунок діяльності людини загальна кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. тонн.

Вуглекислий газ — активна складова атмосфери, яка є обов'язковим компонентом фотосинтезу рослин. Цей газ утворюється під час спалювання органічних речовин, гниття, виділяється з вулканічними газами.

Деякі вчені, наприклад М. Будило, прогнозують подвоєння вмісту вуглекислого газу в атмосфері до середини XXI  ст.,   що  викличе  значне  підвищення  середньої щорічної температури за рахунок парникового ефекту.

Запитання.

Де ж вихід із ситуації, яка склалася?

Виступ «еколога-експерта», яка запропонувала заходи боротьби із забрудненням атмосфери.

Основним засобом боротьби із забрудненням атмосфери є економічний В розвинених країнах існує сувора система штрафів, розмір яких залежить від кількості викинутих у повітря забруднювачів, часу викиду. Розгалужена система санітарних станцій і громадських організацій.

Існують організаційні, технологічні й інші методи боротьби із забрудненням атмосфери.

     1. Зменшення кількості ТЕС за рахунок введення більш потужних, забезпечених ефективними системами очищення й утилізації газових відходів.

2. Заміна вугілля та мазуту на ТЕС екологічно чистішим газовим паливом.
3. Регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілях.
4. Заміна  етилового бензину на екологічно менш шкідливі.
5. Збільшення обсягів озеленення міст і селищ.
6. Правильне розташування житлових і промислових районів у містах.

Виступ еколога по водним ресурсам. Запаси води на Землі величезні, але більша її кількість гіркувато-солона морська вода, не придатна для пиття та технічного використання. Основним джерелом водопостачання для людства є річковий стік. У цілому по Україні водні ресурси використовуються повністю, в багатьох районах півдня відчувається гострий дефіцит води. Для ліквідації цього дефіциту перекидають води каналами та будують водосховища. Головним джерелом води в Україні є Дніпро. Але велике значення мають малі річки та притоки. Деградація висихання малих річок невідтворне призведе до деградації великих річок, тому проблема їх збереження і оздоровлення є однією з найгостріших для нашої держави. Де ж вихід із ситуації, яка склалась? Комплекс заходів, що мають забезпечити нормальний стан водних об'єктів, включає:

• розробка критеріїв щодо якості води, її придатності для різних видів водокористування;
• скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення технологічних процесів;
• очищення стічних вод.

Висновок один — потрібно весь час добиватись, щоб масовий рух на захист природи зростав і поширювався з кожним днем, щоб ніхто не стояв осторонь, щоб всі ми брали участь в охороні рік, лісів, озер.

Кожна людина повинна знати і розуміти, що вона в постійному боргу перед природою.

Етапи взаємодії людини й природи.

Вся історія людського суспільства — це історія його взаємовідносин з природою. Багато тисячоліть природа є головним джерелом ресурсів, які використовуються людиною. Однак характер, напрямки, масштаби та наслідки перетворень природи на різних етапах розвитку суспільства були не однаковими.

Існує думка, що давня людина, полюючи на диких тварин і збираючи дари природи, перебувала з нею у найбільшій гармонії. Але відомо, що вже в кам'яному віці відбувалися видозміни природних комплексів. Поступовий розвиток землеробства й скотарства, з одного боку, сприяв суспільному прогресу, а з другого — спричиняє всезростаюче виродження первинної природи.

1. З появою перших розвинених держав і цивілізацій  людина почала перетворювати природне середовище у все більших масштабах. Споруджувалися фортеці, палаци й величезні храми, на що йшли цілі гектари незайманих лісів, розорювалася цілина. Інтенсивна господарська діяльність виснажувала родючі землі.
2. Численні міждержавні конфлікти часто призводили до війн, у результаті яких зазнали великих збитків не тільки люди, а й природа.
3. У період розвитку рабовласницьких імперій взаємовідносини людини з природою загострилися. Причина — активне використання природних ресурсів, інтенсивна господарська діяльність.
4. Один з вирішальних етапів перетворення первісної природи пов'язаний з технічним прогресом, розвитком машинного виробництва, швидким зростанням населення.

5. Розвиток техніки, поява мануфактур та фабрик, швидка Індустріалізація призвели до значного виснаження мінеральних та лісових ресурсів.

6. Конфлікт між людиною і природою особливо загострився в другій половині XX ст.
7. Ось чому сьогодні, поки ще не пізно, важливо змінити відношення людини до природи, зрозуміти, що взаємовідносини природи і людини не можуть лишитися незмінними, вони мають стати розумними.

Підсумки уроку.

Домашнє завдання.

• Підготуватись до конкурсу читачів віршів про природу.
• Написати реферати на тему «Захист природи».

Метою диспуту є сприяння розвитку творчого мислення школярів, вміння публічно виступати, відстоювати свою точку зору, поважати думку опонента.

Методика організації диспуту більш детально описана у темі «Ґрунти. Рослинний і тваринний світ».

Для зацікавлення учнів, щоб надати диспуту характеру змагання, пропонуємо розбити клас на 5 - 6 груп. Первинне обговорення питань проводиться в групах, де учні приходять до спільної думки, яку висловлює їхній представник. Подальша робота складається з виступів представників груп і пошуку істини всім класом.

Питання, що пропонуються для обговорення:

1. У деяких областях України, де переважає сільське населення, вже протягом десятиліть спостерігається стрімке зменшення кількості людей на селі. Як повернути молодь у село? Куди слід перш за все вкладати кошти для цього?

Виберіть найоптимальніший на вашу думку варіант вкладення коштів і обґрунтуйте його:

• на   закупівлю   нової   сільськогосподарської техніки;
• на  будівництво   заводів,   що   переробляють сільськогосподарську сировину;
• на реконструкцію й створення доріг;
• на побудову для мешканців сіл садиб з усіма зручностями;
• на створення в селах сучасної сфери послуг і закладів культури;
• на збільшення оплати праці;
• на розвиток і підтримку нових форм власності: фермерства, агрофірми, оренди землі тощо.

2. Чи   можна  вважати   несприятливим  для господарства країни скорочення приросту трудових ресурсів? Відповідь обґрунтуйте.
3. Якість   трудових   ресурсів   визначається рівнем кваліфікації. Крім того, прийнято поділяти   працівників   за   віком   на   певні   групи. Знайдіть переваги і недоліки кожної із зазначених вікових груп,  вписавши  « + »  чи  «-» у  таблицю.   Чи   можна   надати   абсолютної переваги тій чи іншій з вікових груп трудових ресурсів? Відповідь обґрунтуйте.

Після обговорення всіх запропонованих питань вчитель підводить підсумки диспуту й оцінює роботу учнів.

Вікові групи	Досвід роботи	Рівень освіти	Рівень працездатності	Декретні відпустки й догляд за дитиною	Велика міграційна рухомість	Вимогливість до умов праці	Непрацездатність через хворобу
16-19
20-29
30-39
40-49
50-59

Дидактичною метою практикуму є застосувати надбані теоретичні знання для самостійного обґрунтування особливостей прояву фізико-географічних закономірностей на певній території шляхом аналізу різних джерел інформації: географічних карт, тексту підручника, статистичних даних.

Практикум має значно поглибити й теоретичні знання школярів із теми.

Для організації роботи клас ділиться на З бригади. Координує роботу кожної з них бригадир. Бригади складаються з трьох груп, кожна з яких одержує своє завдання, написане на інструктивній картці. В усіх бригадах одна група (це мають бути найсильніші учні) виявляє закономірності прояву певного показника клімату в межах України (розподіл температури повітря, вітровий режим, перерозподіл опадів); друга характеризує певну кліматичну область; третя будує й аналізує кліматичну діаграму.

Для більшої зацікавленості учнів у роботі практикуму можна надати характеру змагання, оцінюючи ретельно кожне виконане завдання, обговорюючи його результати після їхнього заслуховування, разом з усіма учнями.

Пропонуємо варіанти практичних завдань для бригад.

Бригада 1.Група 1. Температура повітря

1. Установити закономірності і причини проходження ізотерм січня та липня на території України, користуючись кліматичною та фізичною картами, ОІС із теми.

2. Знайти   найтепліші   та   найхолодніші місцевості в Україні, максимальні та мінімальні температури, а також міста, в яких вони були зафіксовані.

3. В якому напрямі наростають річні амплітуди коливань температур в Україні  і чому?

4. Які несприятливі метеорологічні явища в Україні пов'язані з коливанням температури повітря?

Група 2

Атлантико-континентальна область помірного кліматичного поясу

Дайте характеристику названої кліматичної області за планом:

1. Положення на території України, природні межі.

2. Кліматотворні чинники:  особливості їхнього прояву на даній території.
3. Повітряні маси, що впливають на клімат даної місцевості.

4. Закономірності  розподілу  температури, тиску, вітрів, опадів.

5. Агрокліматичні ресурси.

Група З Кліматична діаграма

За даними довідкової таблиці 16 побудуйте кліматичну діаграму для міста X: стовпчасту діаграму розподілу опадів за місяцями та графік річного ходу температури повітря. Спробуйте передбачити, де в Україні знаходиться місто X. Спробуйте назвати його. Передайте побудовану кліматичну діаграму капітанові сусідньої команди. Нехай його бригада визначить, для якого міста складена діаграма

Місяці	І	II	III	IV	V	VI	VII	МИ	IX	X	XI	XII	За рік
Опади, мм	75	57	46	29	27	42	42	29	ЗО	48	59	76	560
T С	4	4	6	10	15,5	20	23,7	23,5	19	14	9	6	-

Бригада 2

Група 1 Вітровий режим

1. Що таке вітер? Які умови його формування?
2. З'ясуйте за кліматичною картою України напрями вітрів улітку й взимку в різних частинах держави. Поясніть одержані дані.
3. Що таке бризи? Де в Україні і чому формуються потужні бризи?
4. Які несприятливі явища погоди в Україні пов'язані з вітром?  В яких частинах країни проявляються і чому?

Група 2

Континентальна область помірного кліматичного поясу

Дайте характеристику названої кліматичної області за планом (див. завдання для бригади 1, групи 2).

Група З Кліматична діаграма

За даними довідкової таблиці 17 побудуйте кліматичну діаграму для міста У

(Див. завдання для бригади 1, групи 3).

Місяці	І	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
Опади, мм	32	23	22	29	36	56	39	35	ЗО	39	ЗО	ЗО	401
t°С	-2,5	-2	2	8	15	19	22,2	21	17	11	5	0,2	-

Бригада З

Група 1 Опади

1. Які види опадів бувають в Україні?
2. Які кліматотворні чинники впливають на розподіл опадів на території України? Знайдіть за кліматичною картою найвологіші й найпосушливіші місцевості країни. Які причини їх формування?

3. Чому  в  містах,  що  лежать  на одній широті, випадає різна кількість опадів: Львів (759 мм), Київ (734 мм), Суми (603 мм)?

4. Чому кількість  опадів  зменшується  не лише із заходу на схід, але й з північного заходу  на південний  схід:   Київ  (734  мм),  Кіровоград (522 мм), узбережжя Азовського моря (363 мм)?

5. Які несприятливі метеорологічні явища в Україні пов'язані з опадами? Де і чому вони спостерігаються?

Група 2

Середземноморська область субтропічного кліматичного поясу

Дайте характеристику названої кліматичної області за планом (див. завдання для бригади 1, групи 2).

Група З Кліматична діаграма

За даними довідкової таблиці 18 побудуйте кліматичну діаграму для міста 2

(Див. завдання для бригади 1, групи 3).

Місяці	І	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
Опади, мм	101	99	87	71	88	144	113	87	74	120	103	119	1206
t°С	-4,6	-3	3,5	10	15	18	20,1	19	15	9,6	3,7	-1,5	-

Після виконання завдань бригади звітують перед усім класом. Представники інших бригад стежать за повідомленнями, беруть участь в обговоренні й оцінюванні звіту.

Наприкінці уроку виявляється краща бригада, що заохочується вчителем.

       Дуже популярними серед школярів 6—7 класів є уроки у формі КВК.

Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїх товаришів, виручати команду у скрутну хвилину. Підготовку до КВК і розпочинаю вже з перших уроків вивчення теми: оголошую учням, що в кінці цієї теми ми проведемо урок у формі КВК, формуються команди, обираються капітани, і самі учні розподіляють обов'язки. Наприклад, дітям даю завдання: повторити номенклатуру, підготувати невеличкі кросворди, два-три запитання суперникам тощо.

МЕТА :

Активізувати пізнавальний інтерес учнів до оволодіння знаннями з географії . Узагальнити знання , отриманих в процесі вивчення  курсу географії . Стимулювати самостійну роботу учнів з додатковими джерелами інформації . Удосконалювати прийоми групової роботи . Виховувати колективізм , взаємодопомогу .

ОБЛАДНАННЯ :

Контурні карти , атласи , настінні карти .

ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДУ .

1. Організаційний момент .
2. Проведення гри .

1  Завдання.  Назвати об’єкти  .( 5 балів ).

            1 команда                                                                           2  команда

   -   Вогняна Земля                                                                -  Мадагаскар

   -  Онтаріо                                                                             - Калахарі

   - Наміб                                                                                 - Ер

   -  Юкон                                                                                - Памір

   - Алтай                                                                                 - Замбезі

2. Завдання. Конкурс мандрівників. ( 10 балів ).

Один учень з команди виходить до карти і показує вміння працювати з картою .

     1 команда                                                                 2 команда

- Магеланова протока                                         - Панамський канал

- р. Маккензі                                                        - р. Мюррей

- Гвіанське плоскогір’я                                      - Ефіопське нагір’я

- Гори Тібет                                                         - Гори Атлас

- Червоне море                                                    - Жовте море

- Озеро Байкал                                                   - озеро Вікторія

- пустеля Наміб                                                 - Пустеля Атакама

- Мексиканська затока                                      - Гвінейська затока

- Ла – Платська низовина                                - Зх – Сибірська рівн.

- М. Кабу – Бранку                                           - М. Альмаді

3. Завдання. Конкурс капітанів (2 бали ).

Кожен капітан повинен прокласти шлях своїй команді :

1 команда                                                                      2 команда

по екватору                                                                по пд.. тропіку

4. Завдання. Конкурс картографів .( 2 бали)

 - Визначити географічні координати  природних об’єктів

1 команда                                                                2 команда

Водсп.  Вікторія                                                  Ніагарський водсп.

 -  Знайдіть географічні  об’єкти

18 ° пд..ш. 26° сх. д.                                       43 ° пн.ш. 79 ° зх.д.

5 Завдання. Конкурс „ Далі , далі”...

Яка команда за 1 хвилину дасть найбільше правильних відповідей на запитання вчителя .

6. Завдання. Конкурс „ Географічне лото”.

З  кусочків контурної карти  скласти материк і підписати якомога більше природних об’єктів даного материка.( за кількістю підписаних об’єктів нараховуються бали ).

7. Завдання. Конкурс уважних „ Знайди 5 помилок”.

На контурній карті вчитель підписує природні об’єкти материка зробивши 5 помилок . Учні повинні знайти ці помилки . За кількістю знайдених помилок нараховуються бали .

8. Завдання. Конкурс болільників .

( Журі підводять підсумки гри ). Вчитель проводить гру з болільниками .

( загадки , цікаві запитання , завдання ).

Підведення підсумків гри .

Нагородження переможців .

Мета:
Освітня: актуалізувати поняття «ендемік», «природний комплекс», «природна зона», «широтна зональність», «екологічні проблеми». З’ясувати причини унікальності органічного світу Австралії як результат формування материка в минулі геологічні ери. Дослідити закономірності поширення природних зон на рівнинах Австралії та з’ясувати їх причини. Виявити чинники, що визначають переважання пустель на території материка.

Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.

Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про процеси ґрунтоутворення та пристосованість живих організмів до умов навколишнього середовища. Сприяти екологічному вихованню школярів на основі матеріалу про зміну унікальних природних комплексів Австралії  людиною та необхідністю для всієї планети їх охорони.

Обладнання: атласи, контурні карти, дидактичні картки, ілюстрації унікальних тварин Австралії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

                 пояснювати нові поняття, причини своєрідності й унікальності природи материка, розташування природних зон на материку; наводити приклади ендемічних і реліктових тварин і рослин; оцінювати вплив людини на унікальну природу материка.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Клас ділиться на групи. Кожна група отримує завдання.

1 група. Диктант «Так чи ні».

Позначте правильну відповідь знаком «+», неправильну «—«.

1. Австралія — найвологіший материк Землі. (-)

34910592. Географічне положення Австралії сприяє надходженню на поверхню великої кількості сонячної радіації. (+)
34910593. В Австралії переважає жаркий сухий клімат. (+)
34910594. Головний тип атмосферної циркуляції над Австралією — мусонний. (-)
34910595. Улітку Австралія прогрівається гірще, ніж Південна Африка,
          що розташована в тих самих широтах. (-)
34910596. Значний вплив на клімат Австралії має видовженість Сх—Зх. (+)
34910597. На східних схилах Великого Вододільного хребта випадає більше опадів, ніж на західних. (+)

8. Північний тропік перетинає Австралію майже посередині. (—)

9. Більша частина Австралії розташована в тропічному поясі. (+)

10. Майже половина материка отримує достатню кількість опадів. (-)

2 група. Завдання на картках.

  Картка

Установіть відповідність між типом клімату та цифрами, якими
вони позначені на карті.

( )     субтропічний континентальний

( )     тропічний вологий

  ( )     субтропічний середземноморський

(              )       тропічний континентальний

   ( )    субтропічний вологий

( )    субекваторіальний

   ( )    помірний

3 група. Завдання «Знайди пару».

Установіть відповідність між природними явищами та їхніми наслідками.

(Відповідь:1 — б, г;  2 — а;  3 — в;  4 — д; 5 — є;  6 — ж.)

Природні явища	Наслідки
Сухість клімату Центральна частина материка є великим прогином платформи Жаркий і сухий клімат Танення снігу в Австралійських Альпах На гірських схилах випадає багато опадів Різке коливання рівня води в Муррею та Дарлінгу	А. Більша частина площі материка не має стоку в океан Б. Мало великих річок В. Дарлінг пересихає та розпадається на окремі водойми Г. Багато сухих річищ – кріків Д. Муррей не пересихає навіть влітку Е. Річки повноводні протягом року Ж. Утруднене судноплавство

3.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.  Слово вчителя.

Австралія – країна навпаки,

Вона під нами, наче дно ріки.

Там вивернутий рік, неначе свита –

У жовтні розквітають там сади,

У грудні там, а не у червні літо,

Й річки там протікають без води,

( Й зникають у пустелі, як німії).

Й птахів безкрилих в заростях сліди.

Там в їжу кішкам дістаються змії,

Й звірята – в яйцях, а не в затишку нори.

Собаки гавкати не вміють, чесне слово!

Й самі дерева лізуть із кори,

Там кролики страшніше , аніж повінь.

Й рятує південь від північної жари.

У світі мабуть немає жодної свійської тварини, яка б походила з Австралії. Як ви вважаєте, чому? Тому що цей материк був відкритий пізніше за інші материки, тоді, коли людство вже встигло приручити тварин та окультурити всі нові, завезені до Європи рослини. Органічний світ Австралії внаслідок її віддаленості був дуже ізольований від впливу інших материків. Він і досі вражає туристів своєю неповторністю та унікальністю. Сьогодні ми познайомимось з особливостями рослинного і тваринного світу Австралії, дізнаємось, що таке ендеміки і релікти, поговоримо про те, як дбайливо ставляться австралійці до своєї дивовижної природи.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Слово учня ( біолога)

На материку ростуть 13 тис. видів рослин, із них 3/4 — ендемічні. Серед ендеміків — багато видів евкаліптів і акацій, найтиповіших для Австралії сімейств рослин. Евкаліптів в Австралії зростає понад 600 видів. Евкаліптові ліси світлі та майже не утворюють тіні. Листя евкаліптів містять цілющі ефірні олії, а деревина дуже міцна. Оскільки клімат значної частини території Австралії відрізняється сухістю, у її флорі переважають посухостійкі рослини*, особливі злаки, евкаліпти, зонтичні акації, пляшкове дерево тощо. Пляшкове дерево має широку нижню частину стовбуру, яка різко звужується догори. У дощову пору року в стовбурі накопичується значний запас вологи, яку дерево використовує в посушливий період. Ще один типовий представник рослинного світу Австралії — акація. Гілка з квітками срібної акації зображена на гербі Австралії і є її символом.

Дерева, що ростуть у посушливих умовах, мають сильну кореневу систему, яка на 10—20, а іноді й на ЗО м іде в землю, завдяки чому вони всмоктують вологу, їхнє листя обернене до сонця ребром, що сприяє зменшенню випаровування води з їхньої поверхні.

Тваринний світ Австралії також дуже своєрідний.

Незвичайний вигляд кенгуру вразив перших європейців, які ступили на берег континенту. Кенгуру також є одним із символів Австралії (52 види). Найменші кенгуру мають довжину тіла всього 23 см, а найбільші — гігантські руді — до 2 м. Маса тіла кенгуру до 100 кг. Зображення цієї тварини згодом з'явилося на гербі Австралії.

Дивні тварини, укриті густим хутром, які несуть яйця, качкодзьоби, тривалий час залишалися біологічною загадкою. Качкодзьоб — дивовижне створіння природи, яке відкладає яйця, як птахи, а вигодовує дитинчат молоком, як ссавці. Має дзьоб, перетинки між пальцями лап, як у качки, а хвіст — як у борсука.

«Плюшеві ведмежата» коали, які люблять поїсти й поспати, викликають замилування всіх любителів живої природи. Сумчастий ведмідь коала живиться евкаліптовими листками. Укритий коштовним хутром. Дуже неквапливий у русі. Довжина тіла дорослого коала — 50 см, маса — до 10 кг, а в дитинчат при народженні — 2 см, і важать вони близько 5г. Досягши 7—8-місячного віку, дитинчата перебираються із сумки на спину самки.

Не перестають дивувати людей і плосконогі ящірки, котрі бігають на двох задніх ногах, і різнобарвні райські птахи, і папуги, і «колюча» єхидна, яка нагадує їжачка, відкладає яйце та виношує його у сумці.

Дитинча після народження живе» сумці, де живиться материнським молоком.

Разом із тим різноманітність видів тварин Австралії незначна. Серед звірів тут панують сумчасті. Відсутність великих хижаків сприяла розвитку їхньої надзвичайної різноманітності. Крім усіх відомих сумчастих — «кенгуру», коала, тут водяться сумчасті вовк, кріт, борсук, білка та ін. А із сумчастих хижаків на острові Тасманія живе сумчастий диявол.

Серед величезної кількості тварин Австралії 9/10 видів ендемічні. На жаль, далеко не всі вони можуть конкурувати з «переселенцями».

Простори Австралії виявилися сприятливими для собак динго, лисиць, пацюків, кроликів, горобців, овець та інших видів, завезених з інших материків.

Робота з картою.

1. Які природні зони представлені на материку Австралія?
2. Порівняйте межі природних зон Австралії із межами середньорічної кількості опадів. Що помітили? (Вони майже збігаються.)
3. Про що свідчить такий збіг?
4. Які природні зони займають найбільшу площу?
5. Який тип клімату характерний для кожної з них?
6. Назвіть природні зони, які утворились унаслідок значного зволоження.

Комплексна робота груп класу з текстом підручника та тематичними картами атласу.

Заповніть таблицю «Стисла характеристика природних зон Австралії».

Назва природної зони	Географічне положення	Кліматичний пояс	Грунти	Типові
				рослини	тварини
Тропічні пустелі та напівпустелі	У центральній частині материка	Тропічний	Червонувато - бурі	Евкаліпти. Акації, спініфекс	Кенгуру, валабі,єхидна, змії, ящірки...
Субекваторіальні та вологі тропічні ліси	На півночі та сході материка	Субеквато-ріальний, тропічний	Опідзолені, латеритн, червоноземи	Пальми, лаврові фікуси, евкаліпти, папороті, ліани	Коала, Цукрова білка, деревний кенгуру, папуги, чорні кури
Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники	На крайньому південному заході	Субтропіч-ний	Жовтоземи та червоноземи	Евкаліпти, акації	Чорний лебідь
Савани і рідколісся	Північні та центральні райони материка	Субекваторі-альний, тропічний, субтропіч-ний	Червоно – бурі саван	Пляшкове дерево, евкаліпти, акації	Кенгуру, єхидна, вомбат. Страус – ему, змії...

Слово еколога.

ЗМІНА ПРИРОДИ ЛЮДИНОЮ.

Природа в Австралії почала змінюватись з появою на материку переселенців. На місці вирубаних лісів з'явилися поля та великі пасовища для худоби. Наступ на природне середовище існування диких тварин та хижацьке полювання на них спричинили скорочення і навіть повне зникнення деяких видів.

Крім того, завезені переселенцями «іноземні» рослини і тварини порушили природну рівновагу. Особливо катастрофічні наслідки мало завезення, здавалося б, сумирних кролів. Природні умови Австралії виявились такими сприятливими для них, що кролі розплодилися у величезній кількості. Вони пошкоджували плодові дерева, знищували посіви і поїдали траву, позбавляючи корму не лише овець, а й диких травоїдних тварин. Кролі стали справжнім стихійним лихом для Австралії. З ними почали боротися різними способами: відстрілювали, будували дротяні загорожі, зрештою вдалися до бактеріологічних засобів - у лабораторіях розвели комарів, заражених смертельним для кролів вірусом. Це значно скоротило їх кількість, проте проблему й досі не розв'язано. Ще наприкінці XIX ст. в Австралії було прийнято закони, що забороняють увезення рослин і тварин з інших материків та обмежують вивезення місцевих видів.

Для охорони унікальної природи Австралії значну частину її території оголошено національними парками і заповідниками.

Унікальна природа Австралії зазнала значних змін під час освоєння та колонізації материка. Нащадки англоавстралійців намагалися виправити помилки своїх пращурів, ретельно зберігаючи неповторній природні комплекси Австралії. Так, у кожному великому місті існує свій ботанічний сад або зоопарк. Кожний штат країни має свою ботанічну емблему. Мешканці Австралії пишаються своєю унікальною^ фауною, зобразивши на монетах деякі види тварин. Так, качкодзьоб зображений на монеті в 20 центів, лірохвіст — 10, єхидна — 5.

Зараз уряд Австралії впроваджує програму щодо збереження природи материка. Суворі закони забороняють вивозити з країни унікальні види тварин, утримувати їх у неволі, полювати на окремі види.

Дуже серйозних змін зазнала природа східної та південної частині Австралії, де мешкає більша частка населення материка. Тому саме в цих районах природні комплекси потребують найбільшої уваги і охорони.

V.  ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ    

Уявна подорож.

Учитель пропонує учням написати міні-твір про перебування в певній природній зоні Австралії (за вибором). Необхідно скористатись отриманою на уроці інформацією.

Тестування.

1. Види органічного світу, які зустрічаються тільки в певній частині земної кулі, називаються:

а) реліктами; б) ендеміками;         в) представниками.

2. Види, що збереглися з минулих геологічних епох, називаються:
   а) представниками;   б) ендеміками;         в) реліктами.
3. Бідність видового складу живих організмів пов'язана:

а) із сухістю клімату;

б) відсутністю зледеніння;

в) ізольованістю від інших материків.

4. Найпоширеніше дерево Австралії:

а) евкаліпт; б) акація; в) «пляшкове»дерево.

5. Найпоширеніша тварина Австралії:

а) качкодзьоб; б) кенгуру; в) вомбат.

6. Яйцекладні ссавці Австралії:

а) смітні кури;

б) страуси ему;

в) качкодзьоб і єхидна.

7. Найбільша за площею природна зона Австралії:

а) саван і рідколісся;

б) тропічних пустель і напівпустель;

в) вічнозелених твердолистих лісів і чагарників.

8. Важкопрохідні хащі з колючих чагарників називаються:

а) гілеєю; б) криком; в) скребом.

9. Більша частина тварин Австралії мешкає в природній зоні:
а)саван;

б) пустель;

в) вологих тропічних лісів.

10. Найбільша природоохоронна територія Австралії на суходолі:

а) національний парк Какаду;

б) національний парк Саусвест;

в) національний парк Сімпсон-Дезерт.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Що вам сподобалось на уроці найбільше? Що нового ви дізнались? Що вам було незрозумілим?

Завдання додому: Ознайомитися з текстом підручника, описати одну із зон материка за типовим планом.

№ П.П.	Зміст заняття	Кількість годин	У тому числі
			Теори- тичні	Практичні
				У класі	У природі
1	Краєзнавство - розділ  географічної науки.	2	1	1	-
2	Географічне положення території краю	1	0,5	0,5	-
3	Рельєф і корисні копалини краю.	1	0,5	-	0,5
4	Кліматичні умови. Погода.	2	1	1
5	Водні ресурси. Гідрологія краю.	1	0,5	-	0,5
6	Рослинний світ. Охорона.	1	-	-	1
7	Ґрунтовий покрив.	1	-	-	1
8	Тваринний світ. Охорона.	1	0,5	0,5	-
9	Ландшафти.	1	0,5	0,5	-
10	Населення. Приріст населення. Національний склад.	2	1	1	-
11	Узагальнення і оформлення матеріалів.	2	1	1	-
12	Підготовка проекту « Мій рідний край – частинка України».	2	1	1	-
13	Разом	17	7,5	6,5	3